Для того , щоб не іхати закордон, не воювати і не гинути потрібно було б, на мою думку:
1) нове мислення, пригадуєте 'перебудова, новое мышление';
2) чітко вибудувати систему контроля на законодавчому рівні та головне на практиці;
3) покарання повинне бути незворотне і для всіх, від Президента до пересічного громадянина, можливо навіть жорстке і суворе;
4) не помилитися з вибором лідера і його команди.
В цьому випадку не буде великою кількості злочинців і країна не перетвориться на якусь Колумбію, Афганістан, для 'доїння'.
Бо люди не хочуть , щоб хтось їх обкрадав і самі цього не роблять. Вони свідомі того, що потрібно примножувати і додавати , а не тягти кожному в свою нору побільше.
Вони поважають себе та інших, мають гідність, платять нормальні податки, сплять спокійно, отримують не принизливу, а пристойну зарплату.
Як результат - не треба красти, вивозити капітал, бурштин, ліс, давати хабарі, торгувати наркотою, зброєю, займатися рейдерством, проституцією, лізти в народні депутати,
паплюжити те, за що віддали свої життя чи створили тяжкою працею їх ровесники, батьки, діди, прадіди і поперідні покоління.
Громадяни України , як показала історія, здатні на подвиги - віддати життя, провести революцію,
але НЕ ХОЧУТЬ жити по-новому, бо звикли робити як завжди , по старому, звичному, знайомому і відлагодженому.
Відмовитися палити - тяжко, а перебудувати свій дім і жити по новому ще важче.
Мало на це здатні, бо тяжко 'ламати те, що не так приросло'.
Знайти в країні, де злочин - норма життя, достойну очолити новий рух, повести за собою інших людину це ПРОБЛЕМА.
ДУЖЕ б хотілося , щоб настало прозріння і голови наповнилися розумом і там поселелася ДОБРОТА, ЛЮБОВ, ПОВАГА, СОВІСТЬ, справжній ПАТРІОТИЗМ,
вміння аналізувати і бачити, а не сліпо вірити комусь чи у щось.
І саме головне, віддати себе самого і об'єднатися з іншими на ТЯЖКУ , але ПОТРІБНУ працю по перебудові.
Скільки на це потрібно часу ? Коли це може статися ? Я не знаю.
Я теж думаю, над отриманням якоїсь спеціальності, бо мій диплом економіста, хоч і гарного кольору, але не потрібен, як і я сам в Україні.
Бути принеси-подай я не хочу ніде, не звик бути останнім.
Але , нажаль мені 45 і є проблеми зі здоров'ям, не критичні, на щастя поки що.